високий

I

1) (на зріст більший від звичайної, середньої людини), височезний, височенний, рослий, росла[я]вий, довгий, довжезний, довженний, довжелезний; довгов'язий, довготелесий, (високий, незграбний і худий)

2) (який має велику відстань знизу догори), височезний, височенний, підхмарний перев. поет.; висотний (перев. про споруду); гінкий, прогонистий, (витягнутий угору й тонкий); крутий (про хвилю, морський прибій); панівний (який піднімається над чимось, перев. над певною місцевістю)

3) (який звучить високо), тонкий; пискли[я]вий (також про крик)

4) (про події, твори тощо — важливий своїм значенням), видатний, почесний, великий

5) (спрямований на здійснення величної мети), великий, святий, священний

6) (який обіймає відповідальну державну посаду, має широкі повноваження), великий

II

▶ див. відмінний I, знатний, пишномовний 1), урочистий 2)